Господній погляд в душу

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Господній погляд в душу

          Відомо, що тільки за ласкою Святого Духа людина може пізнати свої гріхи і з них належним чином покаятися. Без цієї благодаті є неможливим навернення і покаяння. Вже із невеликого досвіду сповідництва можу сказати що доволі часто люди не готуються до сповіді, на жаль…тому такі сповіді, як правило починаються із слів: “та отче великих гріхів не маю, – не вбив, не вкрав, тощо”…

          Якщо б ми відповідно готувалися до сповіді і просили Святого Духа про благодать пізнання своїх гріхів – насправді ми б вжахнулися…Хоча Господь Бог не відразу відкриває людині її неміч, а поступово, на скільки вона може прийняти. Про це пише свята Сестра Фаустина у своєму Щоденнику:

          “Як блискавка, пройняв мене Господній погляд і я пізнала найдрібніші порошинки у своїй душі і, пізнаючи свою нікчемність до глибини, я впала на коліна, і перепрошувала Господа (…)” (Щ. 852).

          Отже, перше що ми повинні робити, – перепрошувати Господа за гріхи які пізнали. Бачимо, Фаустини жаліла за найдрібніші прогрішення, можемо припустити що вони напевно були недобровільні. То що ж тоді нам грішним, що стільки тяжких гріхів маємо!?…

          Але це пізнання немочі не повинно кидати душу в розпач. Значить потрібний хтось, хто би зумів витягнути нас із цієї ями. Тим Спасителем є Ісус Христос. Необхідно з великою вірою поринути у Його нескінченне милосердя. Так робила свята Сестра. Із духовного досвіду святої Сестри Фаустини можемо намотати собі на вус як поступати у таких тонкощах духовного життя:

          – не пригнічуватися;

          – не віддалятися від Господа.

          Потрібно покірно прийняти правду про себе, про свій гріх, свою неміч, – і це під силу лише покірним, не гордим.

          Пізнання своєї нікчемності, – пише Фаустина, дозволило їй зрости у любові і вірі, а каяття поєдналося з любов’ю. На дорозі до єднання з Богом, Святий Дух особливішим чином може осяювати душу у такому пізнанні; такі осяяння духовно формують.

          Тож дозвольмо Богові нас формувати так як Він хоче, будьмо відкриті на дію Святого Духа у нашому духовному житті; нехай жодна наша неміч не стане нам на заваді, але навпаки ще більше зростить любов і віру у Боже Милосердя.

          О солодкий Божий промине, просвітлюй нас до найпотаємніших глибин, щоб ми здобули якнайбільшу чистоту серця і душі.

          Свята Фаустино, молися за нас.

          Отець Назарій ЛАНЬКО

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.